Ці три закономірності є першою складовою пропонованої методології RBZ. Другою складовою цієї методології для опису одного циклічного процесу, точніше одного витка спіралі з кругообігу багатьох витків в автономії, запропоновано п’ятивекторну модель „схилення простору і часу”, далі – СПІЧ. До класичної просторово-часової моделі додано п’ятий вектор – вектор схилення d рис. 1.
Проілюструємо застосування моделі СПІЧ на прикладі класичного маятника, розуміючи, що існуючі на сьогодні способи його опису не потребують нової методології. Достатньо диференціального рівняння і кількох кривих, які дозволяють описати рух класичного маятника із тертям.Ми скористаємося маятником і методологією RBZ для того, щоби зрозуміти, що вона повністю придатна для опису такої системи як згасаючий маятник. У функціонуванні маятника ми бачимо два взаємопов’язані цикли. Перший – цикл відтворення, що має дві складові. Одну складову у вигляді вектора, назвемо його вектором перспективного перетворення (ПП), який відображає відведення маятника на певний рівень від положення рівноваги. І вектор ретроспективного перетворення (РП) – реалізація створеної перспективним перетворенням потенціальної енергії в тепло. Другий цикл – перетворення кінетичної енергії в потенціальну, потенціальної в кінетичну, тобто одне коливання маятника. Запропонована векторна модель автономії „маятник” складається не тільки з двох циклів, але й кожен цикл сам по собі складається із двох складових (рис. 2).
Відводячи маятник від нульової точки на вертикальній осі, ми створюємо перспективне перетворення (вектор ПП) циклу відтворення. Реалізація потенціальної енергії, яку ми створили в найвищій точці, є початком процесу ретроспективного перетворення циклу відтворення, котре закінчиться зупинкою маятника. Скористаємось моделлю СПІЧ для розуміння перетворення основного циклу в моделі маятника, тобто переходу потенціальної енергії в кінетичну і кінетичної в потенціальну. Введемо вектор схилення d складеного з параметрів часу, простору і енергії, що змінюються за один цикл. За умов тертя об повітря складові вектора d будуть зменшуватись: енергія, котру використовує маятник за одне коливання, величина простору (амплітуда), в якому коливається маятник і час кожного наступного коливання. Маючи два коливання маятника, тобто дві величини вектора d, ми можемо прогнозувати всю модель згасання маятника. Різниця між величинами вектора d за перше коливання і за друге може служити прогностичною моделлю розвитку даної моделі.Вище було сказано, що векторна модель автономії складається з циклу основного і циклу відтворення, що створює вектор еволюції. На прикладі маятника стає зрозуміло, що кожен із цих циклів складається з двох складових. Цикл основний складається з процесу збудження (ПЗ) і процесу гальмування (ПГ). Цикл відтворення складається з процесу перспективного і ретроспективного перетворення. Вектором еволюції в даному випадку буде процес спричинений тертям гирі в середовищі, в якому вона коливається. Модель, у якій маємо 5 векторних величин (ПЗ, ПГ, РП, ПП, і d), назвемо векторною автономією, яку пропонуємо для аналізу будь-якої складної системи – суспільства, сім’ї, економіки, людини, складних технічних систем, тощо. Це і є третя складова пропонованої методології RBZ (рис. 3).
Все починається з двох взаємопов’язаних циклів, точніше двох взаємопов’язаних витків спіралі. Описуючи лише один виток спіралі, можна створити прогностичну модель розвитку складноорганізованої системи. Описавши вектор схилення за одним із параметрів часу, простору чи енергії, які затрачає маятник на одне коливання, ми можемо описати всю систему до її повного загасання.Світ складноорганізованих систем, які в просторі і часі розвиваються як єдине ціле, стає набагато зрозумілішим і простішим для нас, якщо подивитися на нього з позиції векторної автономії. Якщо ми маємо такі складні системи як суспільство чи організм людини, де є мільйони і мільйони процесів, то це означає, що кожен з тих циклів в процесі еволюції став ієрархічним за своїм устроєм. Синхронно у таких системах виникає ієрархія циклу основного перетворення і синхронно виникає ієрархія циклу відтворення. І якою б складною не була система, в її основі закладена векторна автономія, яка складається лише із 5 векторів. На прикладі згасаючого маятника можна прослідкувати ще одну закономірність: час функціонування системи визначається перспективним перетворенням, тобто величиною енергії, яку ми створюємо при відхиленні маятника, і вектором ретроспективного перетворення, яке створюються при одному коливанні маятника в середовищі, в якому він коливається. Перспективне перетворення обмежене лінією горизонту, до якої можна підняти гирю маятника, а ретроспективне перетворення, закінчується повною зупинкою коливань.
1 | 2